Лінійний аналіз стійкості (Eigenvalue Buckling)

лінійний аналіз стійкості за власними значеннями (лінійний аналіз стійкості за власними значеннями (власне значення (eigenvalue) buckling)) — лінеаризований аналіз, який визначає коефіцієнти навантаження, за яких ідеалізована система втрачає стійкість, та відповідні форми buckling форма коливань (mode)s.

Коефіцієнт навантаження

Якщо базовий стан створено reference load $P_{\mathrm{ref}}$, то для власного значення $\lambda_i$ відповідна ідеалізована критична величина навантаження записується як $$P_{\mathrm{cr},i} = \lambda_i P_{\mathrm{ref}}$$. Тому власне значення (eigenvalue) потрібно інтерпретувати разом із фактичним reference load case.

Форми втрати стійкості

Eigenvector показує форму потенційної втрати стійкості. Його графічна амплітуда нормується довільно розв’язувач (solver)-ом і не є прогнозом реального переміщення конструкції. Аналізують кілька перших фізично релевантних форм, а не лише форма коливань (mode) 1.

Обмеження

Лінійний buckling зазвичай не враховує реальну амплітуду початкових початкова недосконалість (imperfection)s, повний nonlinear equilibrium path і часто матеріальну нелінійність. Тому він особливо корисний як попередня оцінка та джерело форм для побудови початкова недосконалість (imperfection) у наступному nonlinear analysis.