Навчальна тема
Диференціальні рівняння руху матеріальної точки
Рівняння руху матеріальної точки у векторній, декартовій та природній формах і постановка задач динаміки.
0 практичних завдань · 0 підтем
Диференціальні рівняння руху поєднують кінематику точки із силами, що на неї діють. Для матеріальної точки сталої маси вони безпосередньо випливають із другого закону Ньютона.
Векторне рівняння
Основне рівняння руху:
$$m\frac{d^2\vec r}{dt^2}=\sum_i\vec F_i.$$
Якщо сили залежать від положення, швидкості або часу, права частина може мати вигляд $\vec F(\vec r,\vec v,t)$.
Рівняння в декартових координатах
Проєктування на нерухомі осі дає систему:
$$m\ddot x=\sum F_x,\qquad m\ddot y=\sum F_y,\qquad m\ddot z=\sum F_z.$$
Це система диференціальних рівнянь другого порядку відносно координат точки.
Природні координати
Для руху по відомій траєкторії зручно проєктувати рівняння на дотичну та головну нормаль:
$$m\frac{dv}{dt}=\sum F_\tau,\qquad m\frac{v^2}{\rho}=\sum F_n,$$
де $\rho$ — радіус кривини траєкторії.
Початкові умови
Для однозначного визначення руху зазвичай задають початкове положення та початкову швидкість, наприклад $x(t_0)=x_0$ і $\dot x(t_0)=v_{0x}$. Сталі інтегрування визначають саме з цих умов.
Вибір координат
Систему координат варто узгоджувати з геометрією руху й напрямами сил. Для прямолінійного руху достатньо однієї осі; для руху по кривій часто ефективні природні координати.
Приклад
Для вертикального падіння без опору повітря, якщо вісь $y$ спрямована вгору, маємо $m\ddot y=-mg$, тобто $\ddot y=-g$. Після двох інтегрувань і використання початкових умов отримують закон руху.
Типові помилки
- плутати знак проєкції сили з модулем сили;
- не враховувати реакції в’язей;
- інтегрувати рівняння без використання початкових умов;
- застосовувати $v^2/\rho$ як повне прискорення замість нормальної складової.